МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСОВО – КРЕДИТНИЙ ФАКУЛЬТЕТ Р е ф е р а т з курсу “Основи конституційного права України” на тему “Правова регламентація організації та діяльності судових органів України”    План І. Вступ. ІІ. Правова регламентація організації та діяльності судових органів України. 1. Деякі відомості з історії судочинства на території України. 2. Основні принципи та засади судочинства. 3. Верховний суд. 4. Військові суди. 5. Конституційний суд. 6. Арбітражні суди. 7. Третейські суди. 8. Оскарження судового рішення. Апеляційний суд. 9. Суд присяжних. 10. Суддівське самоврядування. 11. Органи юстиції та їх участь в організації діяльності судів. 12. Судово-правова реформа в Україні. ІІІ. Заключення. Список використаної літератури. Конституція України, прийнята 28 червня 1996р., закріпила визнаний світом демократичний принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову. Всі три гілки влади є самостійними, кожна діє лише в межах своєї компетенції, визначеної Конституцією та законами. Особливо важливим є це положення для судової системи. Конституція надає всі можливості для створення дійсно демократичної та незалежної судової системи, яка, в свою чергу забезпечує захист прав людини на державному рівні, тобто забезпечує головний принцип любої правової держави– принцип верховенства права. Cудова система є “лакмусовим папірцем” при вирішенні питання, чи є держава правовою. Оскільки завданням судової влади є здійснення судочинства, яке в Україні здійснюється виключно судами, то дуже важливими є питання правового визначення організації та діяльності різноманітних судових органів. Саме деяким з цих питань присвячена ця роботі. В основному розглянуті різні види судових органів, передбачених Конституцією та чинним законодавством, питання їх організації, складу, структури, визначені Конституцією, законами та іншими нормативними актами. Також розглядаються проблеми відповідності реально існуючої судової системи конституційним нормам; наведені деякі відомості з історії судочинства в Україні. ***** З прийняттям християнства на території України з’являються церковні закони, які були систематизовані і стали відомі під назвою Устава Володимира. Серед іншого, Устав затверджує існування церковного суду, який мав карати за здійснення язичницьких обрядів, розглядав справи про неосвячений церквою шлюб, розлучення, майнові спори, побиття батька або матері. Діяльність цього суду базувалася на нормах церковного права. В Хст. був створений збірник законів “Закон руський”- прототип “Руської правди”, на основі якого велося судочинство. “Руська правда” Ярослава Мудрого продовжує регламентувати діяльність судів, тут досить добре простежується трансформація звичаїв у норми права, що стосується процесуального права. За “Руською правдою”, якщо відносини, присутні у справі, не врегульовані нормативно- або звичаєво-правовими засобами, то судді мали приймати рішення, керуючись власною правосвідомістю. З часом такі рішення перетворювались в юридичну норму щодо подібних справ. Важливою рисою судово-адміністративного устрою Київської Русі був поділ судочинства на світське і церковне. Найнижчою судовою інстанцією були громадські суди, які складалися із сільських старшин. Складні справи розглядали за участю представників декількох сіл. На рішення громадських судів можна було скаржитися до княжих судів. В них засідали або самі князя, або їх представники. В процесі княжого судочинства брали участь “ябетник” (обвинувач), “метальник” (писар), “істці” (слідчі). Існував також суд феодала-землевласника. Під його юрисдикцію підпадали холопи, наймити та закупи, причому щодо холопа рішення феодала оскарженню не підлягало. Церковні суди – це суд митрополита і владики. Їх юрисдикція поширювалась на духовенство і на так званих церковних людей. Таким чином, в Київській Русі існувала станова судова система. Найвищою судовою установою Вели...